Для Хорстиції цей досвід виявився принциповим.До знайомства з Ja-Ko-Si вона переважно сприймала сцену як простір **пісні та вокалу**. Японські, корейські та сінгапурські виконавиці показали їй іншу модель — **сцену як цілісний мистецький світ**, де музикант одночасно є співаком, актором, персонажем і частиною візуальної композиції.Саме після цього періоду в її сценічному образі стали помітніші **театральність, готична символіка, складні костюми та симфонічний масштаб**, які згодом стали невід'ємними рисами Horsticia як фронтвумен **Dillenia Nova**.Попри те, що Ja-Ko-Si не перетворився на постійний гурт, його коротка історія залишила помітний слід у творчості всіх чотирьох учасниць.Для Horsticia це був своєрідний **міст між сольним darkwave-проєктом 2020 року та майбутньою Dillenia Nova**.Як вона пізніше жартувала в одному з інтерв'ю:> **"Я їхала до Азії слухати чужу темну музику, а повернулася з власним драконом."**.
Остання фраза непрямо зв'язує азійський період із "Eyes of the Dragon" і дала чудовий місток до створення "Dillenia Nova".
Улюблені жанри - Darkwave, Gothic Metal та німецька темна сцена Neue Deutsche Todeskunst (Lacrimosa, Deine Lakaien, Sopor Aeternus & The Ensemble of Shadows, Goethes Erben, Das Ich, Illuminate, Mantus, Samsas Traum, Erben der Schöpfung / Elis, Snakeskin), Symphonic Metal (Delain, Within Temptation, Nightwish, Beyond the Black, Ad Infinitum, Xandria, Visions of Atlantis), Vocal Trance / Uplifting Trance (Susana, Linnea Schössow, Jenni Potts, Stine Grove, Julie Thompson, Super8 & Tab, The Blizzard, Orkidea, Eivør, Danheim, Ørjan Nilsen), Україномовна Готична Хвиля / Ukrainian Gothic Wave (Кому Вниз, Вій, Очі Відьми, Полинове Поле, I Miss My Death, Inferno, Скай), а також кельтський фольк (Celtic Women, Run, Cruachan, Clannad).Серед улюблених письменників - Джоан Роулінг, Урсула Ле Гуїн, Айзек Азімов, Роджер Желязни, Стівен Кінг, Джон Р.Р. Толкін, Тері Брукс, Роберт Джордан, представники т. зв. "Івано-Франківського (Станіславського) феномену" (Володимир Єшкілєв, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Марія Микицей, Галина Петросаняк, Олег Гуцуляк, Юрій Андрухович), Петро Мідянка, Олег Короташ, Ольга Марчевська, Олександр Гордон, Олег Лишега, Макс Кідрук.
Просвітницька діяльність Horsticia
З початком повномасштабної російської агресії проти України у лютому 2022 року життя та творчість Horsticia Besselz набули нового виміру. Для неї війна стала не лише особистою трагедією її країни, а й викликом, який вимагав говорити про Україну там, де про неї знали недостатньо або сприймали її крізь призму російських культурних стереотипів.
Хорстиція вирішила використати те, що вже мала, - музику, сцену, іноземні мови та контакти з міжнародною субкультурною спільнотою. Вона почала розглядати свої концерти, інтерв'ю, спілкування з музикантами та соціальні мережі як своєрідну просвітницьку місію.
Особливу увагу вона приділяла західним музикантам, молодим прихильникам gothic metal, symphonic metal, darkwave, visual kei, dark pop та інших альтернативних субкультур. На її думку, саме ця аудиторія була особливо відкритою до розмови про культуру, історію та людський вимір війни, але водночас часто мала дуже поверхове уявлення про Україну.
У своїх виступах та неформальних зустрічах Horsticia розповідала про українську історію, мову, літературу, народну музику та сучасну культуру, намагаючись показати Україну не як абстрактну територію конфлікту, а як самостійну європейську країну з власною історичною пам'яттю та культурною традицією.
Важливою частиною її діяльності стало протистояння російській пропаганді та спробам виправдати агресію вигаданими історичними аргументами. Horsticia пояснювала іноземним слухачам різницю між російським імперським уявленням про Україну та реальним українським досвідом, наголошуючи на праві українців самим визначати своє майбутнє.
Однією з найбільш болючих тем її публічних розповідей стала Буча. Для Horsticia Буча стала символом того, що за абстрактними словами про «геополітику», «спецоперацію» чи «конфлікт» стоять конкретні людські життя, зруйновані домівки та воєнні злочини. Вона розповідала про побачені світлини та свідчення, пояснюючи іноземній аудиторії, чому для українців Буча стала одним із символів російського вторгнення.
Ця тема згодом безпосередньо увійшла й до творчості Dillenia Nova. Пісня Bucha in My Veins стала своєрідним музичним продовженням просвітницької діяльності Horsticia: замість політичних декларацій вона говорила мовою особистої пам'яті, болю та втрати.
Паралельно Horsticia почала активно популяризувати українську пісню. На міжнародних виступах вона могла поєднувати gothic та symphonic metal із українськими мелодіями, використовувати фрагменти народних пісень, а також знайомити слухачів із сучасними українськими виконавцями.
Її особливо цікавило довести, що українська культура не є периферійною частиною якоїсь ширшої «російської культури», а має власну традицію, власну мову, власну міфологію та власну сучасну музичну сцену.
Поступово навколо Horsticia сформувалося коло закордонних слухачів, музикантів та представників альтернативної сцени, які почали цікавитися Україною вже не лише через війну. Вони відкривали для себе український gothic rock, metal, folk, electronic music, літературу та образотворче мистецтво.
Для Horsticia це було принциповим.
Вона не хотіла, щоб Україна існувала в очах іноземної публіки лише як «країна війни».
Її метою було показати:
Україна — це не тільки те, що з нею зробили.
Україна — це те, що вона сама створила і продовжує створювати.
Саме тому культурна діяльність Horsticia поступово стала невід'ємною частиною її образу як міжнародної артистки. Вона поєднала музику і культурну дипломатію, перетворивши сцену на місце, де можна не лише співати, а й розповідати історію своєї країни.
Для молодих слухачів альтернативної сцени за кордоном її послання було простим:
Listen to Ukrainian voices.
Learn Ukrainian stories.
Do not let someone else tell you who Ukraine is.
